Я обожнюю спілкуватися з людьми. Це з моєї екстравертної частини: я легко заговорю з незнайомою людиною, та підтримаю розмову зі співбесідником різного віку. Кожна така бесіда, коли ви один на один, насичує мого внутрішнього інтроверта: дає величезний простір для копалок, заморочок та роздумів. Вчора мала час на те, щоб поспілкуватися ну з дуже цікавою людиною. Йому вже добряче за 60, мабуть навіть за 70. За його вік йому дісталося пожити не те, щоб в різних віках, а навіть в різних епохах: в СРСР, в 90ті та в сучасній Україні. Найцікавіше те, що ця людина уособлює найвірніший, на мою думку, спосіб життя: просто жити. Не замислюючись, а як, а що. Він залишив питання політики, економіки etc зовнішньому світу. І просто жив. Ростив та виховував дітей, заробляв, підробляв, піклувався про родину. А головне — пристосувавався до зовнішніх обставин, просто приймаючи їх: ну, то сьогодні буде так. Ось так просто. "А нам з тобою своє робити", — співає Вакарчук та іде в політику. А хтось...
Комментарии
Отправить комментарий