Сообщения

Книга Шляху. Історія XXXVI

Книга Шляху. Історія XXXVI

Пам'яті Господині Шість із половиною років я приймав людей, допомагав їм долати хвороби нетрадиційним способом: без пігулок, операцій та боргів. Я допомагав іншим, але ніяк не міг допомогти своїй рідній сестрі, хоч як би старався і скільки б зусиль не докладав. У неї був зоб щитоподібної залози. Так тривало до одного дня, поки вона не приїхала до мене вже повністю здоровою. Без моєї допомоги. Вірити і Знати — не одне й те саме Про зцілення людини через вигнання з неї бісів я вже на той момент знав із Біблії та житій святих: Ісус Христос зцілював людей силою слова і Святого Духа. Зцілювали людей і апостоли, і святі. Але читати — це одне. А тут — реальне життя і реальний факт: моя сестра, що стояла переді мною. Без зоба. Читати — це одне. Знати — зовсім інше. А я хотів ЗНАТИ. Тим паче, що те місце, де знаходилися «точки», було недалеко від Києва. Цілих три місяці мені не вдавалося дістатися туди. Не тому, що не ходив транспорт. Немов мене перевіряли: чи не згасне бажання? Чи цінне во...

Книга Шляху. Історія II. Глава 2

Дерев'яна Нога. Ігри, у Які Грають Люди Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і іржа нищать, і де злодії підкопують і крадуть; але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не нищать, і де злодії не підкопують і не крадуть. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. Від Матвія 6:19-21 "Чуже добро засліплює очі... Багатому й мало, а бідному й те останнє, що маєш, видерти норовлять." П.Мирний "Повія" Замість прологу Згідно з даними ООН, 1 з 237 осіб у світі стане жертвою крадіжки зі зломом, 1 з 47 стане жертвою крадіжки, 1 з 10 осіб у світі стане жертвою шахрайства, 1 з 3 — киберзлочину. Злочин — суспільно небезпечне діяння, вчинення якого тягне за собою застосування до особи заходу кримінальної відповідальності. (с) Wikipedia Частина Друга: Покірність PRO Давай тепер поговоримо про житлове питання. Якщо у тебе немає своїх квадратних метрів, або їх мало і вони залишають бажати кращого, то які є способи вирішити квартирне питання? А якщо грошей немає? Кож...

Книгя Шляху. Історія CLXI

Ви не караєте своїх дітей  —  ви їх не любите. І ось чому 1) Слово "покарання" у вас викликає картину побитих до гематом, струсу мозку та кривавих шмарклів малеч, у брудному одязі та у відповідному середовищі злиднів через пияцтво та наркоманію дорослих. Це називається стереотип. Так вигідно дияволу, щоб ви думали; так йому простіше. Адже дитина, яка не слухається своїх батьків, не буде слухати і Бога. І стане дорослим, якому відверто начхати на Заповіді. Ви можете дуже яскраво уявити собі наслідки, коли чергової ночі рахуватимете вибухи. І будете думати: А чому, власне, Бог допустив війну? Не Бог її допустив, а людина, яку не виховали батьки. І якій не вклали в голову: НЕ ВБИЙ! 2) Ні, ваші діти вас не чують. Якщо ви так вважаєте — ви не маєте дітей. Протестуйте от прямо зараз: якщо вам потрібно повторювати своїм дітям більше, ніж один раз — вони вас не чують. Так само і не почують дорослі, але вже в катастрофічних масштабах. 3) Так, страх потрібен. Найчастіше єдине, що спи...

Книга Шляху. Історія I. Глава I

На Всіх Біди Один Початок. Осетрина Другої Свіжості. Непристойна Розмова Хто хоче збагачуватися, той впадає у спокусу та в тенета, і в багато нерозсудливих та шкідливих похотей, що занурюють людей у бедство та пагубу; бо корінь усіх зол є сріблолюбство, якому віддавшись, дехто відхилився від віри і сам себе піддав багатьом скорботам. 1-ше до Тимофія 6:10-11 Про гроші говорити непристойно. Ніколи не думав, друже мій читачу, чому? Ти здивуєшся, на що здатна піти людина заради грошей. І здивуєшся, про які суми йдеться. Звичайні люди іноді роблять вчинки заради абсолютно нелогічних грошей, трохи більших, ніж є у них. Щоб потім відчайдушно ховати ці вчинки скелетами у шафі. Кожне людське життя — це історія, яка, якщо подивитися під правильним кутом, стане цілим фільмом-драмою, а то й детективом, у яких героям точно не буває нудно. Все залежить від того, чи побачить історія світло, чи залишиться таємницею, відчайдушно захованою під пилом часу. Але досить передісторій. Ходімо дивитися той сам...

Книга Шляху. Історія CLXI

Обвинувальний Висновок. Де Закінчується Вибір “Твоя мама горить он там. Можеш уже говорити про неї в минулому часі" "Вибір", Едіт Єва Егер Перед нами чоловік. Він молодий і він вже старий. Він винен й невинен водночас. Важкий тягар правди сутулить його плечі й покриває сивиною його волосся. Тієї правди, яку вона вже ніколи не зможе ні змінити, ні викреслити з пам’яті. Вона назавжди стала його травмою, його в’язницею та його свободою водночас. Весь опис цієї людини я зведу буквально до кількох слів, що мають значення для цієї історії: батько-одинак, вдівець. Його дитині рік, а дружина вже в іншому світі. А тут від неї залишилися лише дим крематорію та надгробна плита з датами народження та смерті. Ми бачимо короткий епізод його життя, так яскраво заповнений некрологом: «Вона так хотіла стати матір’ю, що навіть рак її не зупинив». І за цим епізодом знову судимо: як так? Де був Бог і чому Він відібрав у дитини матір? Чому Він дав їм, матері й дитині, лише рік разом? Але тоб...

А нам з тобою своє робити

Я обожнюю спілкуватися з людьми. Це з моєї екстравертної частини: я легко заговорю з незнайомою людиною, та підтримаю розмову зі співбесідником різного віку. Кожна така бесіда, коли ви один на один, насичує мого внутрішнього інтроверта: дає величезний простір для копалок, заморочок та роздумів. Вчора мала час на те, щоб поспілкуватися ну з дуже цікавою людиною. Йому вже добряче за 60, мабуть навіть за 70. За його вік йому дісталося пожити не те, щоб в різних віках, а навіть в різних епохах: в СРСР, в 90ті та в сучасній Україні. Найцікавіше те, що ця людина уособлює найвірніший, на мою думку, спосіб життя: просто жити. Не замислюючись, а як, а що. Він залишив питання політики, економіки etc зовнішньому світу. І просто жив. Ростив та виховував дітей, заробляв, підробляв, піклувався про родину. А головне — пристосувавався до зовнішніх обставин, просто приймаючи їх: ну, то сьогодні буде так. Ось так просто. "А нам з тобою своє робити", — співає Вакарчук та іде в політику. А хтось...

Парадокс

— Боже, припини це! Господи, чому люди кажуть, що ти — добрий, милосердний, а цей жах ніяк не скінчиться? Знаєш, я пам'ятаю, як в дитинстві плакала біля нічного вікна. Мені так хотілося, щоб батько мене любив. Щоб матері не було все одно. Я хотіла ковбасу, ляльку та сукню. І щоб мене обов'язково любили! І я не розуміла: як так, Бог же добрий? Ну чому Він не змінює це? Я ж дитина, і я прошу... А у відповідь дзвеніла нічна тиша. І не було нікого, щоб допомогти мені знайти відповідь. І я забула Бога, забула ті сльози. Не було ні ляльки, ні сукні, ні навіть їжі. І ось знову. Болить душа. Я знову хочу пошепки кричати. Мені не потрібна сукня, лялька та тим паче ковбаса. Мені потрібен мир та спокій. І щоб мене любили. Та знаю: у відповідь дзвенітиме нічний серпень. І не тому, що Бог мовчить. А тому, що ця серпнева стрекочуща кониками нічна тиша — це і є відповідь. Цей жах життя не скінчиться. Ні зараз, ні потім, ні колись. І не тому, що Бог не милосердний. А тому, що в цьому світі пан...