Книга Шляху. Історія ІІІ

Хворіли її діти. Зовсім крихітки-дошкільнята майже не знали дитячих колективів, радощів спілкування, проте знали лікарні, голки, шприци та аналізи. І нескінченні похмурі коридори з пофарбованими в десятий раз стінами, фарба з яких злазила й обсипалася шарами. За кольорами шарів облупленої фарби можна було б визначити вік самих стін - як по кільцях на пеньку. Похмуре перебування у лікарняних стінах не прикрашала мета. Шансів лікарі не давали: вроджені патології її малюків не дарували їй надію станцювати на їхньому випускному.

Вона оббивала пороги, стояла у чергах на консультації та хапалася за кожен шанс, не втрачаючи надії. Вона побувала скрізь, де могла. У лікарнях, інститутах, і навіть до гомеопатів, бабок і травників їздила. Та й спробуй не поїдь - не пробачиш собі, якщо не зробиш усе, що в твоїх силах. І вона їздила, зверталася. Але все марно. Вона чекала дій від них, але вони нічого не могли зробити.

Серед її знайомих віруючих у Світлу Силу, або просто кажучи, в Бога, був і наш з тобою, читачу, Друг. Він тоді працював на точках з Господинею. Він і розповів героїні, що у неї все ще є шанс допомогти дітям. Дав адресу, розповів, куди і як добиратися.

Точок було кілька, тому одночасно приймалися кілька осіб. На точках працювали Господиня з помічниками, а у дворі та за ворітьми чекала нескінченна черга. І ось, наша героїня приїхала, сиділа в черзі у дворі. Та поки чекала, спостерігала за тим, як все відбувається.

Для тих, хто не знає, як відбувається робота на точках, я коротко спробую пояснити.

Цар всіх народів у своєму людському шляху був бездомним бідняком. Він ночував де доведеться, їв і пив з простими людьми - він був серед тих, хто Його потребував. Без пафосу, гучних вистав та спецефектів. Він і зараз серед нас - в людях, які знають про Нього трішки більше й грішать набагато менше за інших. І несуть свій хрест служіння Богу та допомоги іншим людям. Як і раніше - без грошей, без пафосу та спецефектів. Як і раніше, серед простих та часто бідних людей.

На точках ці прості люди просто моляться. Господиня, помічники - словом, ті, хто був обраний для допомоги людям, і хто послухався Бога, отримав доступ до потойбічного світу Вищої Сили, бачить та чує все те добро і зло, що нас оточує - вони моляться. Людина стоїть на спеціальній точці і може навіть нічого не відчувати. Хоча, деяким щастить, і вони впадають в транс, хтось падає на землю, хтось раптом зображує звіра, комусь страшенно пече у грудях, в ногах - різне буває. Через точки проходить найсильніший потік Божої Сили. І Бог дає відповіді на питання, а когось зцілює.

Там, на точках, вирішувалася доля людини. Іноді ясновидцям потрібно було молитися довго, дуже довго... але черга від цього не зменшувалася. І тоді Ісус Христос допомагав людям - він вселявся у помічницю Господині. Тоді її молитва ставала набагато сильнішою. В результаті, людина з точок відпускалася швидко. Як правило, допомога приходила у другій половині дня.

Того разу було так само.

Героїня в черзі. Люди на точках. Ясновидці моляться. Друга година дня. Ісус прийшов до людей у ​​допомогу - через тіло помічниці. Молитва звучить. Але, як грім серед ясного неба, слова:

- Не смійся!

Це Син Божий через помічницю говорить. Всі, хто був на точках, стали обертатися, шукати, кому адресовані слова. І що ти думаєш, читачу? Так, це була вона - наша героїня.

- Не смійся, бо покараю - повторює Христос.

І знову погляди спрямовані на героїню.

- Я не сміялася, - каже. Хоча, і ти, і я, і навіть вона сама тоді розуміла, що це було нерозумно з її боку.

Тієї ж ночі героїня подзвонила Другові, і говорила, що їй важко дихати, серце пекло вогнем.

- До ранку я, напевно, не доживу.

- Приїжджай вранці, а там подивимося, - відповів Друг.

А потім, поклавши трубку, він згадав, що Бог її попередив, що каратиме. За сміх. От і покарав.

Приїхавши вранці наступного дня, вона дві години стояла на колінах, просила вибачення у Бога, поки Він її пробачив. А потім Він сказав, щоб вона більше не приїжджала, і що Він не допоможе ані їй, ані її дітям.

Ти, напевно, запитаєш, а де ж милосердя, яке Християни вважають великою чеснотою?

Так, милосердя - це величезна сила. І Бог милосердний: з усіма, хто вірить в Бога, а не живе глузуючи з Нього.

З милосердними Бог милосердний. З грішниками, що каються - милосердний. Зі смиренними - так, безмежно милосердний.

Так що ж сталося, чому Він не був милосердний до героїні і до її дітей?

Відповідь дуже проста:

По вірі вашій нехай буде вам.

Матвія 9:29

А героїня не вірила. І вважала все, що відбувається там, на точках, смішною та безглуздою брехнею. І все, що їй тепер залишилося - це рахувати вік лікарняних стін по полупленій шарами фарбі.

Ти тут: Історія 3.

Перейти до змісту.