Книга Шляху. Історія IV.

Мені б почати цю історію від нашого Друга так, щоб одразу зрозуміло, що все це не жарт. Просто, але й водночас проникливо - все це серйозно, читачу. Мабуть, з вислову: "Язик мій - ворог мій". Але навіть ця, вживана століттями фраза не зможе передати всієї глибини: все дуже, дуже серйозно!

Слова. Все наше життя складається зі слів. Ми із тобою, читачу, складаємося зі слів та опису. Наше життя починається зі слів: "Зріст 50 см, вага 3500. 9 по шкалі Апгар. Вітаю", - а закінчується словами: "Царство Небесне, вічна пам'ять".

Слова - це все наше життя, читачу. Які вони, твої слова? Солодка брехня? Гірка правда? Постійні плітки? Інтриги? Осуд?

Чим ми наповнюємо свої життя, читачу слів моїх?

Все наше життя - це слова, ти розумієш? Вже вимовлені, написані й записані. Не тобою й не мною. Записані у книгах наших життів - вже сказані і вже записані, за які відповідатимемо. Їх не змінити, не виправити.

Язик мій - ворог мій. Адже так, читачу?

Цей малесенький людський орган - сильна зброя людини проти собі подібного Хомо Сапієнс, проти самого себе. Як багато болю ним завдається, як багато люті, осудження та отрути сходить з нього - словами!

Шлях гріха починається з думки і продовжується словами нашими, а завершується злими справами. Злі слова і справи ведуть нас на дно, в загибель - фізичну і духовну. Але навіть не справи є найбільшим каменем на шиї людини, а саме слова. Навчитися не робити зла не складно. Робити добрі справи можна і потрібно, ким би ти не вважав себе: добрим чи злим, серйозним або веселим, цинічним або етичним, соціопатом або чоловіколюбцем. Але зі словами зовсім інша історія. Язик наш, читачу, керований гріхом. Ми можемо скільки завгодно "рихтувати" і відпрацьовувати свої звички, ми можемо щодня вправлятися в добрих справах і супер правильних вчинках, але ми ніколи не станемо вільними, якщо не навчимося МОВЧАТИ!

Хоча це й не ново, нагадаю знову: 

Перед обличчям друга й ворога,

Ти - пан несказаного слова, 

А сказаного слова ти слуга.

Саме так, читачу. Слуги. Раби власних слів.

Язик мій - ворог мій, читачу. Нехай ти ще лише подумав, але поки не сказав - все ще можна спробувати зупинити, спробувати цьому камінню не поховати нас живцем, потягнувши на дно вагою власних слів. Сказати - швидко. Злетіти у прірву - це швидко, потрібен лише один невірний крок. Достатньо одного лише... слова!

************

Один чоловік середнього віку возив  свою майже сліпу дружину на точки. Вона практично нічого не бачила, і він привозив її в надії, що Бог її зцілить. І ось, одного дня, привезли вже його - паралізованого. У нього віднялася вся права сторона, з голови до ніг. Ми запитали у Бога:

- З якої причини, що сталося з ним?

Бог відповів:

- Він зневажав Бога.

- Ні, я не зневажав Бога.

Напередодні приїзду з ним працювала Господиня, а з його дружиною працював я. І тут Господиня згадала:

- Як же ні? Напередодні, коли я працювала з тобою, ти сказав: "Хто такий Бог і що Він може хіба Він може зцілити мою дружину?", Ось Бог і показав, що Він може.

Тому, ніколи не можна випробовувати терпіння Бога і потрібно бути смиренним.

************

I язик — во­гонь, прикраса неправди; язик по­ставлений так мiж нашими членами, що сквернить усе тiло i запалює круг життя, будучи сам за­палюваний вiд геєни. Бо всяке єство звiрiв i птахiв, плазунiв i морських тварин приборкується i приборкане людським єством, а язика приборкати нiхто з людей не може: це — невтримне зло; вiн повний отрути смертоносної. Hим благословляємо Бога i От­ця, i ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою.

Якова 3:6-9

Ти тут: Історія 4.

Перейти до змісту

Лишитисятут.