Книга Шляху. Історія VIII.

В юності всі мріють про власний бізнес. Або бодай стати великим керівником. Молодь закінчує університети, школи, училища та вірить у світле та легке майбутнє. Знання за плечима, амбіції підігріті гормонами і дуже легко віриться у те, що все можливе. Та лише пройшовши шлях найманого співробітника, довжиною років хоча б з десять, приходить розуміння, що картинка світлого майбутнього керівника занадто вже прикрашена та відфільтрована.

Власний бізнес сьогодення - не про відпочинок. Досягши цієї мети, працювати треба вдесятеро, або навіть у двадцятеро більше. Власник бізнесу повинен бути 100% впевненим у своїх заступниках та платити їм високі зарплатні одночасно із повним, невсипучим та навіть параноїдальним контролем або повинен вникати в усі процеси - від прибирання до глобальних переговорів і розборок з державою і все це  - зі згаданим параноїдальним контролем. 

А в нашій країні керівник повинен мати ще міцні нерви, тому що до успішного бізнесу не рідко навідуються в гості дядьки з автоматами і кладуть обличчями в підлогу. Іноді їх посилає держава, іноді незадоволені клієнти, іноді - конкуренти.

Бути найманим керівником теж не надто цукрово, скажу я тобі. З солодощів там лише гроші і запис в резюме. Керівники - це і хлопчики-дівчатка для биття старшими за званням, і батіг і пряник для своїх підлеглих.

Вибачай, читачу, але я мало зустрічала дійсно гарних керівників. Я знаю лише декілька людей, які мають сталеві нерви, які тримають при собі і які повагу до ближнього поставили на перше місце. Тому, що ніщо не вбиває повагу до керівника так, як репет останнього. І тому, що ніщо не викликає бунт і ненависть більше, ніж покарання грошима. Люди - це основний ресурс підприємства, а зарплата - це паливо для підтримки ресурсу в робочому стані. Так, людей потрібно контролювати, але пестити, плекати, ніжно берегти їхню вразливу психіку і нескінченно надихати, та лише іноді давати чарівного пенделя. Як дітей. Картати - так. Віднімати кровні - так, якщо хочеш ненависті, образ, звільнень, помсти ... й інших не дуже приємних наслідків. Від вищого керівництва догана, в Інтернеті відгуки і як наслідок проблеми з наймом адекватних людей. І ще від кого, як думаєш? Так, від Бога. Тому, що караючи підлеглого на гроші - ти караєш себе. Караючи підлеглого несправедливо - ти караєш себе в десятеро більше, ніж його.

Так, бути керівником непросто, дуже непросто. А бути хорошим керівником - це талант, доступний лише одиницям.

************

Ця історія саме про одного такого керівника. Це був чоловік років 75, який привозив на точки дружину і дочку з паралізованими ногами. В обох. Він розповів, що спочатку у дочки віднялися ноги. Потім зять кинув його дочку, тому що інвалід - це тягар. А потім і дружина перестала ходити. Багато разів вони їздили, але результату не було. Згодом, я дізнався, чому так сталося.

Вони неодноразово підвозили мене. Аж ось, одного разу, в дорозі цей чоловік розмовляв по мобільному телефону і назвав своє прізвище. Виявилося, що я знав це прізвище: він був великим керівником в енергетичній службі в 80-і роки. У той час я прийшов працювати на завод енергетиком. І був там головний енергетик, якого оштрафувала ця людина і ще двоє з них - та на велику суму. І він чинив так не тільки з цим енергетиком, а й з багатьма іншими - він штрафував багатьох за перевищення ліміту електроенергії. Головний енергетик тоді платив півроку, такий величезний наклали штраф. І якби він почав виправдовуватися тоді, то йому впаяли б ще більший штраф. А по-суті, його провини там і не було, оскільки енергетична служба вимагала не перевищувати ліміт, а заводське начальство вимагало, щоб виконували план. І виходило, що він знаходився між двох вогнів. І за це Бог покарав того керівника: за те, що той був немилосердно карав енергетиків великими штрафами. І страждали їхні діти і дружини, тому що вони не отримували того, що повинні були отримати. Та в старості, коли сили покидали його, не отримував вже він - опіки від дочки, та змушений був сам опікати доньку та дружину - інвалідів.

У Біблії написано, що милосердя - понад судом. Якщо людина милосердна то і Бог її помилує, коли вона прийде на суд Божий.

************

Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все! І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен! А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі! Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне. Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.

Матфея 18:23-35

Ти тут: Історія 8.

Перейти до змісту.