Книга Шляху. Історія XIII.

Ще нікому нічого не давалося легко. Щоб чогось досягти, треба щось принести у жертву: сон, гроші, час...Думаю, ти й сам про це знаєш, читачу: аби щось отримати, треба дуже сильно напружуватися.

Я часто чую від знайомих розмови, на кшталт:

- У мене цього не має (віри).  Іноді щось проскакує подібне, хочеться постити, але це не моє, думка зникає. Це не для мене.

Не найвдаліший, можливо, приклад, але якщо ти замість дієслова про пост вставиш щось інше, що стосується твоїх нездійснених мрій, то, думаю, ти зрозумієш. 

Хтось мріє вивчити іноземну мову. Подумає, що, напевно, було б здорово все-таки, щось зробити для цього. Але потім звичний ритм життя, думки "а, немає у мене часу зараз",- і подібні знову відведуть людину від своєї мрії ... й так ця мрія знову не стане метою, а отже - не виповниться.

Адже якщо гарненько подумати, то практично будь-яка мрія може стати метою. І завжди, в усіх 100% випадків, щось хороше лежить за великим напруженням. 

Щоб їсти свої овочі та фрукти - треба батрачити на городі, відклавши посиденьки з друзями та походи в кіно.

Щоб купити будинок або квартиру - треба батрачити, відклавши інше життя, відклавши посиденьки з друзями і походи в кіно.

Щоб був хороший будинок, його мало купити - в нього потрібно вкласти час, сили (дуже багато!) і гроші. Відклавши посиденьки з друзями і походи в кіно.

Щоб була велика сім'я ... потрібно народжувати дітей і займатися ними. Відклавши посиденьки з друзями ...

Адже сім'я - це те саме батрачення, тільки складніше, ніж на городі, на роботі або в будинку. Від складнощів перших хвилин життя маленької людини аж до ... нашої смерті. Що ти туди сієш, те й жнеш. Тому, що сім'я - це будинок. Якщо не встежиш, то він розвалиться від першого ж шторму. Тому, що сім'я - це город або сад, якщо так приємніше. Що не догледів, що не підхопив - все з'їсть тля, жуки, спалить сонце або хвороби зруйнують ... Тому, що сім'я - це робота, цілодобова і без зарплатні, де не можна упустити щось, не врахувати, де потрібно бути пильним 24 години на добу , 7 днів на тиждень - бо може закінчитися трагедією.

Я знаю приклад, де одна людина збирала всю сім'ю. Щонеділі вся сім'я в зборі - три покоління. Але що вкладала ця людина? ВСЮ СЕБЕ, весь свій час, всі свої думки - все своє життя! Допомагала дітям з дітьми, працювала для всієї родини на дачній ділянці, допомагала племінникам, знайомим і не дуже знайомим, допомагала сусідам ... Кому не матеріально - так увагою, словом, участю ... Багата була людина? Ні. Але все, що було - віддавала.

Думаєш, легко? Ні. Думаєш, не хотілося все кинути - і в кіно з подругами? Дуже хотілося, я впевнена. Час інший? Так, інший. Але правила життя, принцип "що посієш, те й пожнеш" - вічні.

Так само, як вічне безперервне й швидкоплинне: тік-так, тік-так, тік-так.

************

В чоловіка сусідки була сестра. Вона була кілька разів одружена, але дітей не хотіла і робила все, щоб їх не було. Казала, що діти їй не потрібні. Не любила вона й своїх племінників, поводилася з ними грубо, вони її дуже напружували й дратували. Наприклад, коли вона приїжджала до них влітку, і діти починали бавитися в будинку, вона їх викидала через вікно. Нічого хорошого вона для них ніколи не робила.

А потім, коли вона постаріла, захворіла і стала дуже бідно жити і потребувати допомоги, то поруч нікого не виявилося. З чоловіками вона розлучилася, і однією з причин її розлучень була, як раз, відсутність дітей. Тож, коли прийшла потреба, допомоги їй було годі й чекати. Так вона й померла в злиднях. Її брат попросив сусідів, щоб вони подзвонили, коли вона помре, щоб поховати її. Два дні вона була без їжі і без води. Вмираючи, вона сильно хрипіла. Сусіди підійдуть, послухають: хрипить - знову йдуть. І лише коли вона перестала подавати ознаки життя, сусіди зателефонували її братові і він приїхав її поховати. 

Через те, що вона не хотіла мати своїх дітей, а чужі її дратували, то вона в старості ніякої допомоги й не отримала.

************

"У старості буде кому склянку води подати" - не образний вислів. Це реальність, що чекає нас із тобою, читачу, за останнім поворотом.

Ти тут: Історія 13.

Перейти до змісту.