Книга Шляху. Історія XIV.

Самотність... страшний монстр з обличчям у зморшках, що перетворює життя на сумне існування. Страх залишитися самотньою людиною приписують тільки жінкам чомусь. І приправляють обов'язково якимось засудженням. Мовляв, боялася залишитися одна і все життя жила з п'яницею, ще й дітей наробили - наплодили злиднів.

Типу, ну і навіщо? Чого, власне, боятися? Самотність - це прекрасно. Сильна, успішна, самодостатня. Та начхати на слабкого чоловіка й сопливих дітей. Чайлдфрі - це круто, живи для себе, живи сьогодні. Навіщо думати про майбутнє? Яка вода, яка склянка - що за маячня?

І ми ведемося. Віримо і ведемося, слухаємо, розвісивши вуха, читаємо, розкривши очі й вимкнувши інстинкт самозбереження, вимкнувши крик душі:

- З глузду з'їхала? Який чайлдфрі? Ти в паспорт давно заглядала?

Я була з тієї ж сторони барикади. Ми довго "жили для себе". Тепер і ми перейшли в армію щасливих батьків. І я скажу, що ті, хто розповідає, що діти - це тягар, і відносини теж не просто так даються, знають, про що кажуть.

Бути мамою, дружиною - бути жінкою непросто. Нас вважають "слабкою статтю", але навантажені ми по саме "не можу": розвивайся, будь цікавою, доглянутою, хорошою мамою, читай літературу по вихованню, будуй успішну кар'єру, припхай продуктів, хімію, приготуй смачну вечерю, стеж за собою, тримай будинок в чистоті, не припиняй працювати, дбай про чоловіка, дбай про дітей, дбай про батьків, не забудь про панчохи й підбори для постільних втіх, визубри і натренуй всі пози Камасутри, будь креативною і головне чуттєвою, будь спокійною, доброзичливою, ніби щойно відпочила - позитивніше, позитивніше! Тому, що без посмішки і без позитиву ти - сумний екскремент. Тобі що, важко? Так нууу, що ж ти такого робиш? 

Тому, багато успішних і цілеспрямованих свідомо не хочуть звалювати на себе ще щось. Мозок запевняє: і куди ще дитину й чоловіка?

На чоловіків навісили: ти повинен забезпечувати, захищати, вчити, заробляти і при цьому ти повинен бути вчасно вдома, завжди спокійний і впевнений, але вийми та поклади ... Іноді й чоловікам здається, що їх мають за вібратор та банкомат. В найгіршому випадку - лише за банкомат.

Знаю, читачу, знаю. 

Але подумай ось про що: ти допомагаєш батькам, ти - їх дитина. Ти у них є. А у тебе хто є?

Сподіваєшся тільки на себе? Чудово. Це похвально, чесно. Тільки запитай, будь ласка, наступного разу своїх батьків, хіба вони жили, сподіваючись лише на своїх дітей? Вони жили, працювали, в щось вірили, їх світ був непорушний - вони хотіли вірити в його непорушність. І що сталося?

Хіба ти можеш з упевненістю на всі 100% сказати, що буде з тобою через 10, 20, 30 років? Мав рацію класик, кажучи про людське життя:

- ... як же може керувати людина, якщо вона не тільки позбавлена ​​можливості скласти який-небудь план хоча б на сміховинно короткий термін ... але не може ручатися навіть за свій власний завтрашній день?

У твоїх батьків є ти, читачу. А у тебе?

************

На точки приїхала полікуватися жінка похилого віку. Її чоловік помер, син загинув. Сили стрімко покидали її, хвороби долали. Працювати вона вже майже не могла, а пенсію мала крихітну, жити нема за що. І вона стоїть перед іконами і ллє своє горе гіркими сльозами:

- Більше у мене немає нікого. Яка я була дурна в молодості, я могла народити трьох дітей і зараз не була б самотньою! І хтось зміг би мене доглядати. Мені так потрібна допомога!

А допомоги годі й чекати. То вона стояла і плакала, жалкуючи лише про одне: що більше не народила дітей.

************

Ти тут: Історія 14.

Перейти до змісту.