Книга Шляху. Історія XVI.

У житті нам потрібно багато чому вчитися.

Як жити в соціумі. Як грати за правилами бізнесу. Як вибудовувати і відстоювати межі особистого простору. Як казати ні. І як виконувати обіцянки.

Здавалося б, все просто: оцінюєш свої сили й говориш або "так", або "ні". Але на практиці - де там.

Існує дуже багато людей, які не знають про те, що є безпечна фізична та емоційна відстань, і постійно намагаються твої межі порушити й влізти в душу брудними чобітьми, витребувати, змусити, отримати  залякуванням і т.д.

В житті багато багато ситуацій, коли піддаєшся на маніпуляції, й кажеш "так", а потім цим переймаєшся - та й все ж одно, з цього нічого хорошого не виходить ні для кого.

Є люди, яким ти не можеш відмовити через страх образити... або розумієш, що обіцянка - довгострокова перспектива, й коли ще буде її виконувати, або імпульсивно обіцяєш.

Ця довгострокова перспектива - найпідступніша річ. Тому, що зараз ти вважаєш, що впораєшся, і можливості у тебе є, і сили, і час, і, головне, - бажання. Але далеко в майбутньому все може змінитися, обставини можуть змінитися, ми самі можемо змінитися... Проте, обіцянку вже дано!

Так, в тому, далекому майбутньому, може, вона вже нікому не потрібна сто разів, та обіцянка. А може, якраз комусь і потрібна, лише не тобі. Але ти обіцяв - і від цього вже нікуди не подітися.

************

Теща мого кума скаржилася, що їй дуже погано. Їй було чимало років, за 60, вона була пенсіонеркою. У молодості у неї була дуже гарна подруга, з якою вони працювали разом й товаришували. Та перед смертю подруга попросила її поховати, тому що була самотня. А це були радянські часи, тоді не було ніякого приватного майна, квартира державна і подруга нічого не могла заповідати. Але попросила - і теща кума дала обіцянку, що поховає і зробить все необхідне. А коли подруга померла, вона злякалася і не захотіла обтяжувати себе похороном. Подругу ховали комунальні служби: в безіменній могилі, як ховають безхатченків та самотніх людей, за якими ніхто не приходить.

З тих пір теща стала погано себе почувати. А подруга приходила до неї і докоряла, що вона не дотримала своєї обіцянки. Вона вже і готова була спокутувати свою провину, якимось чином допомогти, але було занадто пізно: не тоді коня сідлати, як треба сідати.

************

 Що вийшло з уст твоїх, дотримуй і виконуй так, як обіцяв ти Господу Богу твоєму добровільне приношення, про яке сказав ти вустами своїми.

Перша книга Мойсеєва. Второзаконня, 23:23

Ти тут: Історія 16.
Перейти до змісту.