Книга Шляху. Історія XVIII

Що коїться в душі тієї, яка зустрічається з одруженим чоловіком? Ніхто не може зрозуміти. Часто, сама від усіх приховуєш ці відносини, адже він просив не афішувати: у вас можуть бути спільні знайомі та й, раптом, побачить хтось, дружині донесуть ...

Ох, навіщо йому дружина? Вона ж не кохає його, ну чому не можна просто розлучитися? Так, ти, звичайно, кохаєш. А вона, його дружина - ні. Він багато розповідає про сімейне життя й ти чітко розумієш, що вона його не кохає та не цінує. Ти б ніколи так з ним не вчинила! Він такий .... особливий, єдиний й неповторний, та ти б змогла дати йому те, на що він заслуговує. На відміну від неї. Адже ти його кохаєш. Чи не так?

Кохаєш, звичайно, кохаєш. Особливо тому, що він недоступний. Приїжджає набігами, тому що додому все одно треба. Треба почекати, діти виростуть, він розлучиться, а поки квартира спільна, аліментами дружина при розлученні задушить, та й взагалі, вона йому не дасть просто так піти. Треба набратися терпіння, стиснути зуби й чекати. Рано чи пізно він розлучиться й прийде до тебе, і ви житимете довго та щасливо - наче у романі. Так?

Вибач, рідненька, того не буде. Якщо чоловік хоче піти, він іде. І його не зупинять ніякі аліменти, розподіл майна та інше. Скільки сказано, скільки написано, скільки говорять усі в один голос (і чоловіки теж, до речі): не піде.

Розумієш, сімейне життя ще нікому не давалася легко.

- Щоб у родині був мир, хтось один має весь час поступатися, принаймні на словах, - каже наш Друг.

І це правда. А чи легко це? Ні. А чи легко домовитися з рідною людиною через 10 років спільного життя, через накопичені образи й крізь думки: "Ну чому знову я повинна/повинен поступатися?". Повір, ні. У кожної сімейної сварки з роками артилерія все важча, тому що у шлюбі пліч-о-пліч з людиною вчиш її слабкі місця й б'єш по них, тому що тебе теж по них вдарили ... Будь-яка жінка знайде вагон вбивчих аргументів, чому її чоловік тиран. Будь-чоловік знайде такий самий вагон не менш вагомих аргументів, чому його дружина - стерво. Це називається "відносини". Люди або вчаться домовлятися, йти на компроміси, миритися й не сперечатися - притираються й живуть разом, поки смерть не розлучить їх, - або розлучення. На жаль. Але спочатку розлучення, та лише потім - нова сім'я. Це у випадку, якщо спотворена власною впертістю й непоступливістю картинка сімейного життя не переважить. Та якщо людина не вирішить, що шлюб, в принципі не для неї - й таке буває.

Але не залишає чоловік родину заради коханки. Такі випадки - виняткові, й лише підтверджують це правило. Буває, дружина дізнається про коханку й сама каже чоловікові, щоб йшов. Та якщо він навіть і піде, ти зможеш йому довіряти? Поклавши руку на серце, адже дружина - не стримуючий факт для нього, він пішов від неї, що завадить йому вчинити так само з тобою? Нехай він навіть одружиться з тобою, ти впевнена, що він свої звички з попереднього шлюбу не перенесе у новий? 

Читала я крик душі однієї незаміжньої:

- Ви, дружини, знахабніли, я б йому і секс у всіх різновидах щодня, і 100500 страв щовечора, і не винесла б йому жодного разу мозок "лампочку вкрути".

Ось тільки ставши дружиною, сама на собі все тягнути не можеш - і стаєш іноді пилкою Дружба, бо інакше лампочку або сама в черговий раз, або плішину проїсти треба.

А частіше, навіть, буває, що чоловік кидає коханку заради сім'ї, тому що своя "Дружба" - це своя, всі зубці вже в ній знайомі, всі іржавинки. І рідна вона, і насправді - кохана. Ой, не піде чоловік заради тебе з сім'ї. Там, між ними, набагато більше, ніж квадратні метри й зростаючі діти.

А що залишиться тобі? Дітей він навряд чи захоче на стороні - це зайвий тягар для чоловіка та зайвий шанс заробити аліменти й проблеми через це з дружиною. І що? Аборт та самотність? Або народиш і будеш сама виховувати дитину, тому що чоловік зречеться вас? А потім дитина виросте - і .... самотність.

Що ти сама залишиш собі? Помилкову надію, що тане з роками?

Не біжи до подружок за порадою, рідна. Не витрачай гроші на психолога й час на пошук промінчика надії, немає його. Я скажу, до чого ти прийдеш в результаті: йди. Не витрачай час і життя своє на того, кому ти не потрібна. Адже, якби він хотів, він би вже давно розлучився.

Боляче, прикро, неможливо... йди!

Скажу простою мовою: нічого доброго не буде з цією людиною. Буде чергова брехня, божевільна радість від зустрічі та тяжка гіркота й осад від неминучого розставання. Тобі ж тяжко, правда? Так ось це - рюкзак із камінням твоїх відносин, моя хороша.

Скажу мовою православною: ти вбиваєш себе. Ці відносини тягнуть тебе на дно, тому що ти чиниш тяжкий гріх. Чоловік за себе відповість сам, його гріхи - не твій біль. Але кожен раз, коли ТИ його впускаєш у свій дім - ТИ грішиш. Кожен раз, лягаючи з ним у ліжко зради, ти грішиш. Кожен раз, коли просиш його піти, ти грішиш. Кожен раз, коли ти засуджуєш його дружину - ти грішиш ...

Але, тим не менш, я - не той, хто засуджує тебе. Та й не для того я це все пишу тобі. Я навіть імен в твоїй драмі не спитаю. І не прошу тебе мені тут душу свою відкривати.

На це чекає Той, хто готовий тебе пробачити. Розумієш, в чому краса Православної Віри? Коли б ти не захотіла, щоб тебе, нарешті, вислухали - а у тебе слухач вже є. Коли б ти поради не спитала - а вона вже написана. Заповідь називається. Мовчазна порада, без осуду й звинувачень, без зливу бруду в коментарях під твоїм питанням на форумі. Скрізь, де б ти не була, завжди, коли б ти не захотіла, Він вже чує і чекає. Вже готовий пробачити, розумієш? Прощення вже чекає - лише попроси. Богу сльози лий, а не на форумах підтримку шукай. У Нього вихід показати проси. Він стоїть біля відчинених дверей - дверей з мороку твого нещастя в світло твого щасливого життя. Потрібно лише одне зусилля волі...

А з одруженим чоловіком нічого доброго не буде. Йди від того, хто тобі нічого не може дати. Розривай відносини та проси собі сім'ю - у Того, в чиїх руках твоя доля. У того, хто Сам - прощення, милосердя і любов.

************

Одна жінка багато років хворіла на діабет і не знала, як їй вилікуватися. Вона була коханкою багатого чоловіка. Він був набагато старший за неї, був одружений. Дружина його була одного з ним віку і вже його не влаштовувала, бо йому хотілося відносин з молодою, тому що так й сам себе молодше відчуваєш. Купив нашій героїні квартиру в центрі Києва, а вона й погодилася бути його коханкою. Але скільки вона не їздила на точки лікуватися, Бог її не зцілив: тому, що вона продовжувала грішити, залишаючись в тих самих відносинах. Вона вибрала роль коханки і так і залишилася з діабетом.

************

Ти тут: Історія 18.

Перейти до змісту.