Книга Шляху. Історія ХІХ.

Ти знаєш, читачу, чому так важко повірити у Бога?

Тому, що в основі християнської віри лежить твердження: людина грішна. Зусиллями потоку інформації у вигляді трактатів "Про любов до себе, улюблених" нам утовкмачили: це погане твердження. Пекла немає - його вигадано людиною, всі народжуються хорошими, це нас батьки морально спотворюють у дитинстві тим, що виховували, та взагалі, все буде добре в кінці, а якщо все не добре, то чекай ще - це просто не кінець. А православ'я - взагалі найстрашніше зло, воно стверджує про пекло та про те, що ти ось, такий хороший та улюблений - поганий, раз грішний, і каже, що є щось єдине хороше, і йому треба поклонятися. Але ти не мусиш кланятися такій вірі, тому що ти сам - божество й поклонятися повинен тільки собі. Іди й живи як хочеш - ти сам творець свого життя. А отруйна хитрість тут в тому, що тебе зачепили за "живе" - за почуття провини, з яким довго не може жити жодна людина. І ми йдемо. Голос совісті заглушаємо злістю й турботою про пошук іншої людини, у якої гріх страшніший від нашого, беремо камінь щонайважчий, та розбігаємося, щоб кинути й вдарити якомога сильніше іншого...

Ми налякані словом "гріх" та викреслюємо його з життя, як викреслюємо віру.

Але не в цьому віра. Не цього від нас чекає Бог - Той самий, Хто Єдиний Безгрішний. Він не чекає твого постійного відчуття провини, Він чекає на ТЕБЕ, щоб ПРОБАЧИТИ.

Віра, читачу, полягає у тому, щоб звернутися всередину себе та шукати причини своїх бід й нещасть там, в душі. Віра у тому, щоб, одного разу, поглянувши собі в душу, не втекти звідти в пошуках того, хто страшніше  напартачив. Але в тому, щоб прозріти від тієї непроглядної темряви, яку ми там собі створили. Віра, читачу, для того, щоб взяти молот й гатити у ту стіну з гріха, яку ми власноруч споруджували день за днем ​​між собою та Богом. Тому, що так - Бог всередині нас, але ми відгородилися від Нього камінням свого почуття провини - такого ж надуманого, як страх перед визнанням "я - грішний".

Наш Друг в одній з історій сказав: "Той вірить, хто виконує заповіді", -  так воно і є.

Той вірить, хто розуміє, що сила гріха така, що відірватися від нього неймовірно складно, але все ж намагається. Той вірить, той не засуджує тебе за твої вчинки, а хто дивиться на себе та згадує, а де ж він вчинив так само і каже тобі: 

- Нічого, буває. Дякуй за урок, піднімайся таі йди далі. 

Той вірить, хто тихенько подасть руку тому, хто впав, або взагалі не дасть впасти, не засуджуючи, але підставляючи дружнє плече: тому, що всі ми - в одній команді, насправді.

Суть Православної Віри, читачу, у тому, щоб сказати: "Так, я грішний, прости мене, Отче. Але я знаю, як це виправити, та більше я не згрішу".

************

Ця історія - особлива. Єдина, під час якої у мене було відчуття страху за своє життя.

На точки приїздив чоловік, віком близько 50 років. Він сильно хворів: у ньому сидів дуже сильний нечистий, який мучив його ночами - дракон. За 20 років існування точок нечистого дракона виганяли тільки з дітей, з дорослих - ні. І, коли почали виганяти біса, то він раптом розійшовся: чоловік впав на землю і, як дракон, почав повзати. Всі люди, які знаходилися у дворі, розбіглися. Залишилося тільки 4 людини: Господиня, я, ще одна помічниця та цей чоловік. Коли він почав повзати, я сів йому на спину, щоб він нічого поганого не зробив. Господиня й помічниця пішли в сторону, а я залишався стримувати дракона. Через якийсь час чоловік ніби як трохи прийшов до тями та сказав, щоб я зліз з нього. Я сліз. І він поповз до точки №9, де очищалися помічники. Він повз, як дракон, бо людина так не могла повзти: руки його були як передні лапи, а ноги - як задні. Дев'ятий майданчик був найсильнішим, був найближче до Бога, Розміром 70х70 та з дубових дощок, 8-10 см завтовшки й важив кілограм близько 20. Дракон взяв, підняв цей майданчик та з силою вдарив - настільки сильно, що він розламався: стільки сили було у дракона й так він ненавидів ці точки. Ми перестали його гнати та вирішили просити допомоги у Бога втихомирити біса, інакше, якби він розійшовся не на жарт, нам би довелося погано.

Коли чоловік прийшов до тями, ми попросили його більше не приїздити. Ми не знали, чому не вийшло вигнати нечистого.

А причин було дві. Перша полягала у тому, що це був дуже сильний нечистий і вигнати його було дуже складно.

Друга причина, чому нечистий не хотів йти, полягала в тому, цей чоловік поводив себе, як дракон, тобто грішив, і це йому подобалося, він слухав дракона та зріднився з ним. Бог каже, що поки людині подобається те, що говорить нечистий в ньому, поки хоче грішити, хоче слухати нечистого, то біс в ньому буде. А коли він почне слухати свого Ангела-Охоронця і буде жити по Заповідях - тоді нечистий покине його.

Ми сказали чоловікові, щоб він не приїздив більше, що ми відмовляємося з ним працювати. Це був єдиний раз, коли ми злякалися за своє життя.

Пізніше він приїздив з двома супутницями: з дружиною і коханкою. Ми не знали, що це коханка. Дружина підійшла до Господині і стала просити, щоб її чоловіка очистили. Але Господиня, побачивши, про кого просить жінка, відмовилася. Сказала, щоб він йшов до церкви, каявся, припиняв грішити й починав жити по Заповідях, а тут йому не місце.

Коли вони розвернулися йти, то картина була така: з ним під одну руку йшла дружина, а під іншу - його коханка, бо вони були подругами. І вони пішли з двору і більше не поверталися.

************

Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

Євангеліє від Луки 8:17

Ти тут: Історія 19.

Перейти до змісту.