Книга Шляху. Історія XXI

-
Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.
Книга Притч Соломонових 1:19


 ***********

 Одного разу, приїхав на точки чоловік, років з 40, та привіз 16-річну доньку: вона постійно втрачала свідомість, і ніхто не міг зрозуміти, чому таке з нею відбувається. Виявилося, що ця історія - давня.
У молодості чоловік жив у Молдові. Пішов на цвинтар та на одній з могил побачив красивий хрест із розп'яттям. Те розп'яття йому настільки сподобалося, що він зняв з хреста зображення розп'ятого Ісуса Христа, та забрав собі. Коли згодом він став жити в Києві, чоловік поклав це розп'яття на антресолі. Так воно й лежало там, доки його доньці не виповнилося 16 років і доки вона не залізла на антресолі подивитися, що там лежить. Та лише вона взяла його в руки, їй стало зле. Бог показав, що батько дівчинки повинен покаятися, відвезти розп'яття назад та повернути його на ту могилу, звідки вкрав його. Він повернувся до Молдови, знайшов могилу і повісив розп'яття назад. Все зробив, як Бог сказав - і донька його зцілилася.

************

Ти думаєш, читачу, що з тобою такого не трапиться? Відкрию тобі страшну правду: ми всі так чи інакше крадемо. Листочок рослини в громадському місці, тому що "крадене краще росте", качан кукурудзи в полі, тому що "мікроавтобус зламався, п'яту годину в полі стирчимо, їсти хочеться", стіки кави на роботі, одноразовий "нікому не потрібний" посуд звідти ж, насіння з клумб, тому що "тю, це ж не квіти з клумби обривати", 10 грам чаю з магазинчику, в якому працюєш, кава у колеги "у нього багато, не помітить", не заплатити за проїзд, продати закомпостований талончик наступного пасажиру - список нескінченний... Я вже писала про це, проте все одно сказаного і написаного буде недостатньо. Тому, що лукавий сильний та хитрий, тому що "не ми такі - життя таке" і тому, що "ой, та можна подумати, всі так чинять - і нічого". Можливо, у декого той качан кукурудзи - єдина "помилка" за все життя. Але ж у декого - мільярдний додаток до послужного списку.
Не бреши собі, читачу. І не бери чужого.

Ти тут: Історія 21.
Перейти до змісту.

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

А нам з тобою своє робити

-
Я обожнюю спілкуватися з людьми. Це з моєї екстравертної частини: я легко заговорю з незнайомою людиною, та підтримаю розмову зі співбесідником різного віку. Кожна така бесіда, коли ви один на один, насичує мого внутрішнього інтроверта: дає величезний простір для копалок, заморочок та роздумів. Вчора мала час на те, щоб поспілкуватися ну з дуже цікавою людиною. Йому вже добряче за 60, мабуть навіть за 70. За його вік йому дісталося пожити не те, щоб в різних віках, а навіть в різних епохах: в СРСР, в 90ті та в сучасній Україні. Найцікавіше те, що ця людина уособлює найвірніший, на мою думку, спосіб життя: просто жити. Не замислюючись, а як, а що. Він залишив питання політики, економіки etc зовнішньому світу. І просто жив. Ростив та виховував дітей, заробляв, підробляв, піклувався про родину. А головне — пристосувавався до зовнішніх обставин, просто приймаючи їх: ну, то сьогодні буде так. Ось так просто. "А нам з тобою своє робити", — співає Вакарчук та іде в політику. А хтось...
Далее...

Книга Шляху. Історія XIV.

-
Самотність... страшний монстр з обличчям у зморшках, що перетворює життя на сумне існування. Страх залишитися самотньою людиною приписують тільки жінкам чомусь. І приправляють обов'язково якимось засудженням. Мовляв, боялася залишитися одна і все життя жила з п'яницею, ще й дітей наробили - наплодили злиднів. Типу, ну і навіщо? Чого, власне, боятися? Самотність - це прекрасно. Сильна, успішна, самодостатня. Та начхати на слабкого чоловіка й сопливих дітей. Чайлдфрі - це круто, живи для себе, живи сьогодні. Навіщо думати про майбутнє? Яка вода, яка склянка - що за маячня? І ми ведемося. Віримо і ведемося, слухаємо, розвісивши вуха, читаємо, розкривши очі й вимкнувши інстинкт самозбереження, вимкнувши крик душі: - З глузду з'їхала? Який чайлдфрі? Ти в паспорт давно заглядала? Я була з тієї ж сторони барикади. Ми довго "жили для себе". Тепер і ми перейшли в армію щасливих батьків. І я скажу, що ті, хто розповідає, що діти - це тягар, і відносини теж не прост...
Далее...

Книга Шляху. Історія ХІ

-
Злість на іншу людину має свою причину. І ця причина - ти, читачу. Твій внутрішній світ, твої думки, твій світогляд, твої знання, твій досвід - все разом формує саме твою реакцію на людей і події. Повір, іншому на тебе начхати. Кожна людина, поступаючи так чи інакше, керується своїм его. Ніхто не живе з думкою: "Ааа, ось я зараз так поступлю - на зло Вані / Петі / Тані / Наді, і нехай йому буде боляче або неприємно". Як правило, ми взагалі ні про кого не думаємо - ось і все. Але Вані / Петі / Тані / Наді від твоєї злоби і ненависті боляче не буде аж ніяк. Боляче буде тільки тобі. Тому, що злість твоя, ненависть твоя, злобливість, образа - тільки твоя. І тобі з ними жити. Твої сльози, горе, розчарування, депресія - це тільки твоя реакція на події. Причина твоїх бід - ти, читачу. Live with it. Deal with it. ************ Біси з людей тихо не виходять. Їм дуже не хочеться просто так залишати тіло і душу людини. І деякі місцеві жителі були незадоволені тим ...
Далее...