Книга Шляху. Історія XXV

Жила собі одна відьма. Робила своїм родичам порчі та насилала бісів, читаючи по чорній книзі сатанинські молитви. Так тривало доти, доки одна з її жертв не приїхала за зціленням на точки. На точках Бог ввів її у транс, і вона сама сказала, хто навів їй порчу. А також назвала імена тих своїх рідних, кого знала, й хто також постраждав. Вони теж приїхали, та кожен у трансі називав імена постраждалих від цієї відьми родичів. Так набралося осіб п'ятнадцять із сім'ями.

У відьми було дві доньки. Старша також приїхала, очистилася та засудила мати. А молодша заступилася за матір, та відмовилася будь-куди їхати. За деякий час приїхала і сама матір, привезла Псалтир та сказала, що вона не відьма та іншої книги у неї немає. Але на точки не встала.

Минув час. Молодша дочка відьми відзначала річницю весілля зі своїм чоловіком у будинку на Подолі. Відзначали допізна та й залишилися ночувати. Будинок був старий, двоповерховий, дерев'яний, на кілька квартир. А внизу, на першому поверсі, жив сусід, наркоман. У нього й зайнялася пожежа тієї ночі, і дуже швидко загорівся весь будинок. Напроти був готель, у якому працювала їхня родичка, і вона бачила, як кричали молодша дочка відьми та її чоловік, хотіли вискочити з вогню, але не могли: коли вони прокинулися, будинок вже полихав щосили. Так вони і згоріли.

У цій історії було і Чудо Господнє.

Одна з постраждалих родичок очищалася. Вона була молода, симпатична, хороша, побожна людина. Намагалася не грішити та жити по Заповідях. Коли вона перебувала на точках, біси не хотіли виходити з неї. І тут я побачив: на ясному та абсолютно безхмарному небі з півдня з'явилася велика хмара. Вона йшла у наш бік та зупинився прямісінько над жінкою.З  хмари загримів грім, дуже голосно. І тут через жінку на точках заговорила відьма: "Виходжу вже, виходжу, не грими, не кричи, я вже виходжу", - і нечиста вийшла. І потім ця хмара відлетіла у південному напрямку. Вона була єдиною хмарою: то Сам Бог очищав цю жінку.

************

Не віриш, читачу?

Маєш право. Але від того, віриш ти чи ні нічого не зміниться. Все це існує. А віра - це вільний вибір вільної людини.

Звичайно, набагато простіше вірити тільки в хороше і бачити тільки позитив навколо себе. Але суті це теж не змінить.

Голод як був, так він і бродить по Землі, хочеш ти про це думати, чи ні. Злидні як були, так вони й знаходиться прямо поруч тебе, бачиш ти їх чи ні.

Війни як були, так вони й ведуться кимось. І ти не застрахований від того, що на власній шкурі відчуєш це.

І так, якщо ти вважаєш, що з тобою нічого подібного не трапиться - це теж твоє право. Але суті це не змінює. Смерть - вона реальна, як би ти не намагався гнати ці думки геть і жити "сьогодні", "для себе" та "у реальному світі".

Рак вибирає. Безпліддя вибирає. Голод вибирає.

Смерть - вибирає.

А вірити чи ні - це виключно твоє право. Та твій вільний й усвідомлений вибір.

Ти тут: Історія 25

Перейти до змісту.