7 хвилин тому

Знаєш, я дещо зрозуміла десь приблизно 7 хвилин тому.

Я написала гнівний пост у соціальні, де пройшлася з ненавистю по знайомих. Я могла б його ще дописати та сміливо викласти, викликавши ще хвилю ненависті та агресії.

Аж щось мене спинило. І я зрозуміла: я не можу використовувати безцінний дар володіння силою слова, даний мені Богом, щоб руйнувати та підсилювати весь цей людський жах, щедро залитий кров'ю. Це земне — землі й залишаю.

Десь 7 хвилин тому я почала пригадувати, що я вже бачила та відчувала. А я бачила, як фраза "Господи, допоможи!" допомагає виїхати легковій машині з глибокої калюжі, в якій вона вже застрягла — так, наче якась невидима сила просто виштовхнула її з проблеми там, де вже час був кликати трактора на допомогу. Бачила, бо в сиділа в тій автівці.

Я бачила, як вогнепальна зброя ще більше розпалила агресію наркозалежного, який вже хотів був накинутися на двох жінок з дітьми та чоловіка, а "Отче Наш" змусив його піти — вже тоді, коли зброя вистрелила в повітря, а наркозалежний кидався на володаря зброї. Бачила, бо стояла поруч і була однією з тих жінок.

Я пам'ятаю, як після галасно сказаних слів "З Богом!" машина легко зістрибнула з обмежувача на тротуарі, хоча півгодини до цього лише диміли шини та сипалися іскри, а машина не рушила з місця і вже час був викликати евакуатор. Бо це була моя машина та мій чоловік за кермом.

Я пригадала, що можна вперше сісти за кермо своєї автівки 24 лютого 2022 року, ще не вміючи до пуття нею керувати, та їхати 33 години без сну та майже без відпочинку — і дістатися безпеки. Бо то була я. І я відчувала, наче хтось вів мене, підтримував та не давав мені заснути, та відводив від мене лихо.

Я знаю, як від дотику до твоєї голови рук дуже сильно віруючої людини проходить головний біль, з яким ти живеш більше десяти років, та так звикла до нього, що й навіть не відчуваєш — аж до моменту, поки він не зник. Адже то був мій біль, а руки — того, кого я і ще кілька десятків людей називаємо Другом.

Друг сказав мені:

— Ця війна ведеться за земне існування, облиште її. А ми з вами, Марія, ведемо війну за існування Небесне.

Заходь, мій читачу, ласкаво прошу. Тут є Друг, віра, Бог та всесильні слова. Тут дійсно йде невидима війна — за твою і мою душі. За те, що не підкоряється законам фізики та трьом вимірам цього світу. За те, що починається там, де закінчується життя. За те, що називається ВІЧНІСТЬ.