Заповідь

Це був звичайний весняний день. Як завжди, наступив ранок, замінивши собою ніч. Світило сонечко, надсилаючи землі перші промені тепла.

Так, це був звичайний робочий день. Люди робили кожен свою справу, несучи кожен свій щоденний, пожиттєвий хрест.

Та жінка була інакша. Вона намагалася не виділятися з-поміж інших, розмовляти незвичною для неї мовою та поводитися ніби буденно. Але щось її видавало. Може, трішки полохливий погляд. Може, те, що вона була зовсім не тутешня. Може — занадто правильна, підручникова мова. Вона прийшла з дитиною за руку на запах свіжого, щойно спеченого хліба — продавчиня жодного разу досі не бачила її тут.

Продавчиня у віконці кіоску, що знаходився при вході у хлібний цех, одразу зрозуміла — біженка. Ця не схожа на місцевих жінка тікала від чогось страшного, дуже страшного. Але вона так смішно втягувала носом повітря, так зачаровано тримала в руках свіжу буханку хліба, з таким захопленням дивилася то на хліб у своїх руках, то на продавчиню, що в останної дрогнуло серце.

Та жінка у віконці протягувала гроші за хліб. А продавчиня вже знала, що не зможе їх взяти. От не зможе — і все. Жінка просила взяти, мовляв, все добре, може заплатити. Але продавчиня бачила перед собою не покупця. Вона бачила перед собою людину в біді: маму із сином, відкинутих волею Бога далеко від рідної домівки. Вона, та біженка, не виглядала жебрачкою, не просила нічого та не вимагала нахабно допомоги. Взагалі — нормально вона виглядала. Але щось в цілому в ній було таке, що людина, яка продає хліб, навіть не змогла підняти руку, щоб взяти належну оплату.

Дрібниця? Таке трапляється майже щодня: хтось комусь допомагає, віддаючи гроші, одяг чи іграшки. Але ж то є велика різниця: віддати зайвий мільйон чи віддати буханку свіжого хліба, за яку продавчиня покладе в касу власні, не такі вже й великі, давай відверто, гроші.

Ні, не дрібниця. Це дуже, дуже багато!

Це і є прояв того милосердя, яке понад судом.

Так, це був звичайний весняний день — один з незліченної кількості днів, коли маленькі люди творять великі діла.

Та буханка хліба була не просто доброю справою. То була Заповідь, дана Богом людям. Вона стала яскравим промінчиком тепла, яке одна людина може подарувати іншій. Такий, ледь помітний для оточуючих — але такий яскравий для Бога.

Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть.

Матвія 5:7