Книгя Шляху. Історія CLXI
Ви не караєте своїх дітей — ви їх не любите. І ось чому
1) Слово "покарання" у вас викликає картину побитих до гематом, струсу мозку та кривавих шмарклів малеч, у брудному одязі та у відповідному середовищі злиднів через пияцтво та наркоманію дорослих. Це називається стереотип. Так вигідно дияволу, щоб ви думали; так йому простіше. Адже дитина, яка не слухається своїх батьків, не буде слухати і Бога. І стане дорослим, якому відверто начхати на Заповіді. Ви можете дуже яскраво уявити собі наслідки, коли чергової ночі рахуватимете вибухи. І будете думати: А чому, власне, Бог допустив війну? Не Бог її допустив, а людина, яку не виховали батьки. І якій не вклали в голову: НЕ ВБИЙ!2) Ні, ваші діти вас не чують. Якщо ви так вважаєте — ви не маєте дітей. Протестуйте от прямо зараз: якщо вам потрібно повторювати своїм дітям більше, ніж один раз — вони вас не чують. Так само і не почують дорослі, але вже в катастрофічних масштабах.
3) Так, страх потрібен. Найчастіше єдине, що спиняє дорослу людину від вчинків з незворотними наслідками — це страх. Нехай біси, які штовхають дорослих людей на злочини, бояться змалечку. Адже караючи дитину, ви караєте саме цих бісів, і вони сидять тихенько, не підбурюючи вже дорослу людину на дорослі гріхи. Це починається з малечку та з дрібниць. А переростає у великі сльози, кров та ненависть.
4) Так, це вкрай важко. Так, дитина образиться. Так, запам'ятає це відчуття безпорадності та страху. Але в наступний раз, коли шкода буде лише збільшуватися, ваша дитина зупиниться ДО межі, за якою каяття, біль та відчай — і невимовний сором та безпорадність матері та батька.
5) Поставте собі питання: чи хочете ви шукати гроші, щоб вилікувати своїх дітей або чи маєте ви зайвий час возити передачі вашій дорослій дитині за грати? Чи хочете ви бігати по кризових психологах і мучитися невимовним почуттям провини та виправдовуватися, що то ваш син або донька самі зробили такий вибір?
6) Відчуття провини зараз варте того, щоб ваші діти виросли та жили без вироків потім. А під покаранням варто розуміти: шльопнути по сідницях, дати ляпаса, якщо заслуговує, позбавити гаджетів, солодкого, прогулянки тощо. Поки діти малі, ви маєте силу їх виховати.
Потім буде надто пізно.
7) Так, Бог теж карає своїх дітей. Тоді, коли батьки не впоралися. Але тоді вже покарання не будуть просто ляпасом чи почервонілою дупкою, в коштуватимуть недитячих сліз.
Варіант перший: коли за справу береться Бог
Майже чверть століття тому мій небіж потрапив в ДТП, отримав серйозні травми заразом зі струсом мозку. Пережив купу операцій. Так, він вижив. Але залишився інвалідом. Він порушував правила — закони Божі та людські, — і Бог його зупинив. На все його життя наперед.
Варіант другий: коли за наслідками схаменулися батьки
Нещодавно мій онук отримав аналогічну травму: струс мозку. Його нудило, підвищилася температура. Ми звернулися до Бога — не до лікарів. Онук отримав наслідок через те, що не слухався батьків. Йому сказали раз, сказали. два — але він не звертав уваги. Бог показав, що він мав отримати від батьків за неслухняність, тоді одужає.
То скажи мені, читачу, в цій ситуації краще, щоб дитина отримала ляпаса від людини чи більші наслідки та попередження від Бога?
Варіант третій: майже неможливий в наші часи
Вчити жити по Заповідях Бога та "по совісті". І ще — карати.
То який обираєш ти?
Комментарии
Отправить комментарий